Народилася в
чудовому селі Тюдові на лівому березі річки Черемош, яке називають «маленькою
Швейцарією», «золотою долиною Карпат», «намистинкою Гуцульщини». Про це пишу в
своїй пісні «Народилась і живу я в ріднім Тюдові, красивіше місце в світі не
знайти …»
Коли ще навчалася в початкових класах,
вчителі брали мене в старші класи, щоб я показувала приклад, як треба читати,
рахувати. Можливо, саме тоді я захотіла стати вчителькою. До цього часу в моєму
щоденнику за четвертий клас зберігається запис для батьків, який зробила моя
перша вчителька Калинич Марія Василівна: «Ваша дочка дуже старанна учениця. З
неї буде в майбутньому вчителька.»
В 1973 році закінчила Тюдівську восьмирічну
школу з похвальним листом і по співбесіді поступила на навчання до
Коломийського педучилища. Тут здійснилась ще одна моя мрія – були уроки музики
і я навчилася грати на баяні.
В 1977 році закінчила педучилище, а в 1984
році історичний факультет Івано-Франківського педінституту імені В.Стефаника. Хотіла поступати в аспірантуру, але в мене помер батько в 46 років,
тому я залишилась працювати в рідному селі спочатку вчителем початкових класів,
а потім вчителем історії та правознавства.
Я дуже люблю свою професію і стараюсь, щоб
учні сільської школи були всесторонньо-розвинуті, з активною життєвою
позицією, мали доступ до різних джерел інформації, оволодівали практичними
навиками, уміннями, необхідними для того, щоб вирости справжніми, дієвими
громадянами, патріотами своєї країни .Все це починається з школи, яка дає путівку в життя, від
батьківського порогу, від маленької батьківщини кожного. Мені хочеться, щоб моя
школа була справжнім Храмом Науки і Доброти, щоб її випускники поверталися з
радістю на зустріч із своїм дитинством та юністю. Я організувала посадити довгі
ряди квітів від весняних до осінніх навколо двох корпусів школи, а в самому
приміщенні школи музей «Історія села Тюдова», який у 2011 році одержав звання
зразкового, а також ініціювала святкування Дня села Тюдова.
На основі зібраного краєзнавчого матеріалу
вийшли друком мої книги: «Тобі, рідна Тюдівська школо», «Символ свободи і
єдності», «Шевченко живий серед нас». У
вільний час співаю в хорі «Сокільський передзвін», пишу вірші і пісні, доглядаю
за квітами, проводжу екскурсії для учнів школи і для гостей. Живу за правилом:
«Рух – це життя», а серце віддаю дітям.
Марія Петрівна Чоланюк- це Вчитель з великої літери, з глибоким і цікавим внутрішнім світом. Всю свою любов, енергію,свій час і уміння вона віддає школі, дітям. Це невгамовна людина, яка ніколи не зупиняється на досягнутому, завжди шукає чогось більшого, нового, кращого.
ВідповістиВидалитиБажаю улюбленій вчительці, колезі міцного здоров"я, оптимістичного настрою і великих перемог у непростій справі.
Козак С.С., практичрий психолог.
Дуже зворушена і щиро вдячна. Нехай все хороше повертається до Вас бумерангом.
ВідповістиВидалитиНіби все знайоме, але прочитала з цікавістю на одному диханні від початку до кінця. Це величезна праця.
ВідповістиВидалитиСпасибі.
ВидалитиХай щастить Вам у конкурсних випробуваннях.
ВідповістиВидалитиДякую.
ВідповістиВидалити